Не останнім. Кому цікаво де я тусуюсь — гугль вам в поміч. Хочу бачити тих авторів, яких достойно оцінив шедевральними. Я ж попереджував — попса мій ворог. Не перший сайт і блог.
Шановний, це моя стилістика яку я роками вигранював. Сучасна література не дозволяє примітивізму — поезія і проза створена для того щоб ще й думали, а не жувати все як СПУ та псевдолітератори. Не корови ж.
Ні. Я просто не працюю в міській раді, не працюю вчителем і при цьому розмовляю далеко не суржиком. Відповідно у нас вистачає фобів. Я рідко спілкуюся з людьми — просто мене вони напрягвають. 5 хвилин розмови і мене просять розмовляти «нармальнім язіком».
До речі, я певно йтиму з цього сайту — не подобається «повчаніє» адміністрації. Тут є правила — для мене не існує ніяких правил. Я людина самостійна, тож повернуся на свої старі блоги. Сайт без анархістів — порожній сайт!
Відкрию секрет. Деякі автори (не назву, не проси) стали відомими завдяки додавання мнов їм чорного піару. Якщо я з тобов спілкуюся, значить я бачу, що ти не безнадійна. Власне упертости тобі і не вистачає, але я бачу наперед, що діло може бути.
Стосовано моєї геніальности. Людина з неадекватною поведінкою сама собі шкодить — як бачиш я особливо не хочу собі висот.
Насправді я лише знаний і не завдяки творчости. А завдяки упертости і діям.
А попсовики не вперше псують настрій. Ненавиджу людський синптом — заздрість. Вчитися треба і мене перепльовувати. Я ж по житті експерементую і читаю багато. здебільшого книги — нет для мене лише є ізолятором мого норову. А так у житті я спокійний. Бо уяви собі як би мені довірили 2-х дітей, якби я був нервово неврівноважений.
який мені сенс змінювати свою погану репутацію? Пухнасих усі люблять, а я не шукаю карколомних палаців. Своє відлюбив ще за совітських часів, решта не шукав. Тож сцукою бути в даному випадку мені не завадить. Так простіше коли в тебе не лізуть витирати ноги. Власне все-таки вибач — ти мені просто не подобаєшся нів як жінка, ні як літератор. Можливо це і є основною причиною того, що я в тебе в"ївся.
Чого бісить? Не люблю, коли якась попсня лізе на мою сторінку. Так є скрізь. Хто має щось проти мене — кажіть в обличчя. Я не люблю позаспинних базарів. Ну і власне тут я буду до тої пори поки а) мене не вижене звідси за поведінку адмін
б) поки мені не набридне
я ж кажу. для мене це звично. Не ображайтеся, для мене він не є цінним віршом — рими слабкі, образи міг би і краще. Ну і швидко він написався — я такі не люблю.
Нє, до геніяльности мені далеко. То звична для мене фразка — нічого иншого нашвидкоруч не придумалось. Але все одно дякую. Особисто для мене більше подобається фразка: Окупований час таки запрацювався політичним патологоанатомом –
Дотягує строк свій до пенсії.
Не страшно у мене гостювати? Я ж ненормальний.
А вірші… Щось у них є — неоклясичний симбіоз, тобто не зовсім у моєму смаку така стилістика, але поганого нічого в них не бачу…
Життя таке, що варто уявляти. Десь на літо вийдуть мої нові вірші. які я на неті не викладаю. такі обумовини з видавцем. дякую. власне ці ідуть до збірки «Казочки для Неформаликів», але спонсори переважно мені дістаються жмотисті. Укрпроекти в будь-якому вигляді на Сході не канають.
я тут виставив вірші 16-літнього віку. Принаймі я їх опрацював, а те що було сущою хньою — спалив. Попсові рукописи горять смачно, ну і в мене нових та якісних повно. до речі. В цілях промоакшен я таки кинув сюди і свою хню — ну відписав один, ну я й відписав йому, що знаю, що то бридота. Крім того той вірш таки дійшов до правок. Хочу най ще полеже трохи. ще декілька раз пройдуся. Якщо помітили — коментарі мене не хвилюють. Я пишу швидку думку. а от в моїй творчости таке не конає — вичищаю до йоти. не виходить — знищую.
До речі, я певно йтиму з цього сайту — не подобається «повчаніє» адміністрації. Тут є правила — для мене не існує ніяких правил. Я людина самостійна, тож повернуся на свої старі блоги. Сайт без анархістів — порожній сайт!
Стосовано моєї геніальности. Людина з неадекватною поведінкою сама собі шкодить — як бачиш я особливо не хочу собі висот.
Насправді я лише знаний і не завдяки творчости. А завдяки упертости і діям.
А попсовики не вперше псують настрій. Ненавиджу людський синптом — заздрість. Вчитися треба і мене перепльовувати. Я ж по житті експерементую і читаю багато. здебільшого книги — нет для мене лише є ізолятором мого норову. А так у житті я спокійний. Бо уяви собі як би мені довірили 2-х дітей, якби я був нервово неврівноважений.
б) поки мені не набридне
Дотягує строк свій до пенсії.
А вірші… Щось у них є — неоклясичний симбіоз, тобто не зовсім у моєму смаку така стилістика, але поганого нічого в них не бачу…