Антиполітика

Блоґ: Володимир Вакуленко-К

Це антиполітика. Маючи свого кишенькового психоаналітика
Розміром у внутрішній голос, загострюю лезо цитати:
«Існування в країні Бомжів, де злиденні від князя до бітника
Жиріють на власних помилках, оббирають себе!» Оголошую теракти –

Близнюками трощитиму відчай, ирій заселяють розщеплені атоми.
Хтось сьогодні навмисно рухнув під колеса молитись швидкій допомозі…
Окупований час таки запрацювався політичним патологоанатомом –
Дотягує строк свій до пенсії. Очевидно і собі готує місце у морзі.
17.о1. 2о11

8 коментарів

«кишеньковий психоаналітик Розміром у внутрішній голос» — геніально! Гадаю, зараз такого друга потрібно завести ледь не кожному другому))

Нє, до геніяльности мені далеко. То звична для мене фразка — нічого иншого нашвидкоруч не придумалось. Але все одно дякую. Особисто для мене більше подобається фразка: Окупований час таки запрацювався політичним патологоанатомом –
Дотягує строк свій до пенсії.

Та ваш весь вірш можна рвати на такі фразки!;) Мені до вподоби!

я ж кажу. для мене це звично. Не ображайтеся, для мене він не є цінним віршом — рими слабкі, образи міг би і краще. Ну і швидко він написався — я такі не люблю.

зле, коли вірш на фрази рветься
він тоді нецілий робиться
бо якщо припасовано — то вже має бути припасовано наніц

В принципі, вірш сприймається, як цілісний і довершений! А «рвати на фрази» — це моє, особисте. Я люблю це робити, навіть у тих, в яких «припасовано наніц» ))

Шановний, це моя стилістика яку я роками вигранював. Сучасна література не дозволяє примітивізму — поезія і проза створена для того щоб ще й думали, а не жувати все як СПУ та псевдолітератори. Не корови ж.

Мій коментар був відповіддю не на твій вірш, а на коментар Ірини Мороз.