Hippy

Блоґ: Володимир Вакуленко-К

Сонце заплетене в космос. Віросповідний вітер.
Віти спадають на хаєр. Сивий туман, як постіль.
У кольорах растафарі чаша безслів’я літер –
Гіппі століття «Х», постріли в небо поспіль.

Фабрики курять весну. Небо схилилось на мене.
Бруд розплювали річки. Впали вербові вітрила.
Геть ваш бездійний фарс! Геть ваші вперті знамена!
Вчіться різнитись від мас, щоб не походить від рила.
11.о8.1989

4 коментарі

«Геть ваш бездійний фарс! Геть ваші вперті знамена!
Вчіться різнитись від мас, щоб не походить від рила.»
Заклик на всі часи. Мабуть, до цього Ви мене закликаєте?
Що ж, вирватися з сірої маси — мрія кожного.
В мене лишилося ще кілька запитань: рима (до прикладу) «волосся-зсохся», «серця-не сердься», тобто, очевидна рима — однозначно приречена на невдачу? І немає значення, яке навантаження несе вірш в цілому? Проблема розкривається лише в цих декількох словах, яким випало закривати рядок?

і, до речі, дякую за вірші. Про хіппі сподобалося особливо, бо мала нагоду з ними певний час спілкуватися, не без приємності для себе.

Я певно не так пояснив. Не завше в римі сутність. Окрім модерну і постмодернізму (мій стиль то окреме питання), ще до сучасности цілковито відноситься неоклясика, де рима може бути «кров-любов», але глибина змісту неперевершена. На початок трохи доведеться почитати. Спробуйте Василя Стуса прочитати вдумливо, так щоб його творіння відчути всім тілом. Я наприклад зумів це зробити лише за 4 разом. Далі, не читайте розрекламовані лейби, які лише грошовий мішок для книжкового бізнесу. Рекомендую знайти в інтернеті твори Уляни Галич, Анети Луцюк (верлібри), тут Ірина Тригуб (досить таки перспективна авторка), Юлію Шешуляк (неоклясика). Згодом ще когось пораджу.

А Оксана певно всьо тут занотовує. Та я не проти:)

Про Хіппі писав як про нове явище. А панком я був і лишився.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте