Більше не тисніть Caps Lock Ви

Блоґ: Володимир Вакуленко-К

Я промінь, я падаю – літо не скоро. Теплом запульсую у скронях.
Надломлюся криком у ямі, моє тіло нагадує чавлену моркву.
А все ж коли оживу, стану невмисним, як той пластмасовий сонях
Що на варцабі в рожевім горняті...
Більше не тисніть CapsLockВи
Не треба великий речей, достатньо того, що задосить
Я навіть згадав де мій рід – он у полі нехрещений соняшник.
Без серця малюю стрілу на вікні. Такі мої остаточні досліди…
Вибачайте, у Вашім житті, я не з’явившись так скоро зник.
27.12.2о1о

3 коментарі

Що ж, дякую за урок. Шкода, що у МОЄМУ житті ви так швидко зникли :)
І ще, оскільки до мене ви вирішили більше не заходити, чи можна побачити твори, написані вами у 20-річному віці?

Я колись опублікую їх тут. Найстаріший (зараз гляну) 88 року. Про панків здається. Я неформатом вулиць вихований. Добре я трохи иноді гарячкую, тож не буду більше робити Вам закиди. Певно направду трохи наглим стаю. На одному сайті навіть старенька попса лишилася. «Країна веселкових мрій» здається, але оригінали знищені. В мене просто так сталося — швидко вкурив, коли став спілкуватися із сучасниками. Повірте мені, жити за 100 км від области в селі, для літератури шансів мало. Не розумію сам як вдалося навіть стати 2000-м. Певно 4-літня стажировка у Львові дала про себе знати.

От кінцівка не подобається мені. Ще трохи сирий.